Екс-керівниця маріупольського «Паспортного сервісу» Алла Герасимович — 24 лютого 2022 року в перерві між обстрілами вдалося врятувати важливі документи, паспорта та анкети

Алла Едуардівна Герасимович народилася в Авдіївці. З її зруйнованого міста, що після найжорстокіших боїв з російськими окупантами, покинули наші герої, у неї пов’язані найкращі спогади з її дитинства та юності. У Донецьку Алла закінчила факультет бухгалтерського й обліку та аудиту місцевого національного університету, тут працювала головним бухгалтером філії державного підприємства «Документ», що перебуває в управлінні Державної міграційної служби України.

До 2014 року — улюблена робота, нагальні сімейні справи, вирішення побутових питань, плани на майбутнє… Ніхто й думки не мав, що усе може змінитися миттєво, коли той, хто називав себе братом й другом зухвало увірветься до домівок мирних українців.

Аллі Едуардівні з чоловіком, мамою, сестрою та домашнім улюбленцем — ротвейлером довелося терміново покинути окупований Донецьк та своє рідне місто й дістатися до підконтрольного Україні Покровська. Вона продовжила працювати на різних посадах спершу в підрозділі держпідприємства у Знам’янці, Слов’янську, потім у центрі обслуговування громадян «Паспортний сервіс» у Харкові.

28 листопада 2019 Алла Герасимович очолила «Паспортний сервіс», котрий відкрився у Маріуполі на проспекті Миру. У центрі обслуговування громадян надавались послуги з оформлення паспортних документів громадянам України, в тому числі й тим, що приїжджали в Маріуполь з тимчасово окупованих територій.

Утім, відносно мирне життя цього колись чудового, багатого на історичні події, міста закінчилося 24 лютого 2022 року. Жінці вдалося врятувати важливі документи центру обслуговування та бланки закордонних паспортів.

Цього дня місто дуже сильно обстрілювали, але у перервах між обстрілами, коли нам дали дозвіл зайти до ТЦ «Україна», де знаходився наш «Паспортний сервіс». Тоді вдалося забрати цінні речі, паспорта, анкети і вивезти їх до міграційної служби, — згадує керівниця маріупольського центру. — Інші документи, котрі стосувалися суто нашого підрозділу, я забрала до орендованої квартири.

До речі, в результаті прямого потрапляння російського снаряду, це тимчасове помешкання Алли, як і увесь будинок, вщент вигоріло. На щастя за кілька днів до цього вона виїхала до знайомих в село, що в 30 кілометрах від Маріуполя. Утім, через певний час і там родину Герасимовичей наздогнала повномасштабна війна — населеним пунктом пройшли російські танки…

Алла та її родина кілька тижнів спостерігала за усією «красою руського миру», а 12 березня вирішили правдами й не правдами покинути окуповане село.

Слава Богу, наша машина вціліла й я самостійно сіла за кермо і без навігації та зв’язку, оминаючи ворожі блок-пости, перепитуючи зустрічних місцевих жителів про маршрут, виїхала в напрямку Запорізької області, — розповіла Алла. — Деякі, мої знайомі, коті залишилися в окупованому Донецьку, розповіли, що там стало у криміногенному плані гірше за «лихі 90-ті» і мріють якимось чином його покинути.

Саму ж вимушену переселенку доля занесла її до Словаччині, де вона дізналася, що маріупольський «Паспортний сервіс» вщент зруйновано, її трикімнатної квартири в Авдіївці також уже немає - туди прилетіла російська ракета.

Зараз Алла Едуардівна очолює «Паспортний сервіс» у Братиславі, що на виконання рішення Уряду України, як і в інших європейських країни, було відкрито у Словацькій Республіці ДП «Документ» та ДМС України рівно рік тому — 20 лютого.

Щодня її підлеглі приймають щонайменше півтори сотні наших вимушених мігрантів, котрим треба оформити закордонні біометричні паспорти, ID-картки, відновити втрачені або пошкоджені посвідчення водія.

Видача закордонного паспорта дитині вимушеної мігрантки. (фото з архіву героїні публікації)

Першими клієнтами нашого відокремленого підрозділу були жінки та дітки, багато з яких потрапили до Словаччини з окупованих територій Херсонської та Запорізької областей. Під час евакуації дехто втратив паспорти, паспорти інших згоріли у зруйнованих агресорами домівках. Тож усім їм ми допомогли відновити їхні документи, — каже керівниця братиславського центру держпідприємства.

Алла мріє повернутися на батьківщину, мріє аби там знову запанував Мир, мріє відкрити в Донецьку «Паспортний сервіс», де б громадяни у звільненій країні, в комфортних європейських умовах робили собі паспортні документи.

Вона хоче відвідати могили свого батька, сестри, бабусь і дідусі, але не знає, чи збережеться бодай саме кладовище у Авдіївці, куди навіть у могильні хрести прилітають російські снаряди.

Героїня цієї публікації вірить в нашу Перемогу, вірить що її мрії здійсняться.

Володимир Поліщук